Учасники засідання Комітету підприємців у сфері енергоефективності при ТПП України на черговому зібранні обговорили пропозиції щодо створення Міжнародної програми розвитку водневої, альтернативної і відновлювальної енергетики:

Комітет підприємців у сфері енергоефективності при Торгово-промисловій палаті України, обговоривши пропозиції щодо створення «Міжнародної програми розвитку водневої, альтернативної і відновлюваної енергетики», відмічає наступне.

Енергетика є одним з найважливіших ресурсів соціально-економічного розвитку. Світове споживання енергії збільшується зростаючими темпами, які на сьогодні становлять 1,8% на рік і його приріст до 2030 року очікується на 70%. Біля 80% світових потреб в енергії сьогодні задовольняється за рахунок нафти, газу і вугілля, запаси яких вичерпуються, а вартість – зростає. Поряд з екологічною постає енергетична проблема.

Необхідність вживання невідкладних заходів в енергетичній сфері завчасно усвідомлено розвиненими країнами, державною політикою яких став перехід на інноваційний, високотехнологічний шлях розвитку енергетики. З 2001 року в цих країнах прийняті і реалізуються розраховані на період до 2020 року державні програми в галузі водневої енергетики, спрямовані на обмеження залежності від імпорту енергоресурсів та вирішення комплексу екологічних проблем, які базуються на використанні відновлюваних енергоресурсів, впровадженні ефективних технологій енергогенерації і енергоспоживання, стимулюванні заходів по енергозбереженню та підвищенню енергоефективності. Головною рисою сучасних тенденцій є поєднання якості енергозабезпечення з мінімізацією впливу на навколишнє середовище. Збереження надр і навколишнього середовища та підвищення енергодоступності досягаються диверсифікацією сировинних джерел первинного палива, використанням альтернативних і відновлюваних екологічно чистих національних сировинних ресурсів та скороченням використання дефіцитних викопних органічних енергоресурсів. Загалом така енергетична політика розглядається як ефективний напрямок розвитку енергетичної сфери на довгострокову перспективу.

В Україні використання відновлюваних та альтернативних джерел енергії залишається на низькому рівні. Як наслідок, ефективність використання власних ресурсів в декілька разів нижча, а енергоємність суспільного виробництва в декілька разів вища, ніж в розвинутих країнах. Не вирішує цих проблем прийнята енергетична стратегія України, яка на перспективу до 2030 року передбачає подальше нарощування енергетичних потужностей з використанням традиційних сировинних ресурсів, що посилить їх залежність від критичного імпорту, в той час як світова практика віддає перевагу підвищенню рівня енергоефективності та прискореному розвитку альтернативної і відновлюваної енергетики, зокрема водневої, яка в нашій енергетичній стратегії навіть не згадується. Враховуючи наведене, виникає необхідність перегляду перспективних напрямків розвитку енергетики в бік покращення її структурних складових. Зростання рівня енергозабезпечення та енергоефективності за рахунок збільшення в структурі національного енергобалансу частки відновлюваних та альтернативних джерел енергії потребують прискорення впровадження новітніх вітчизняних науково-технічних розробок та широкого залучення передового світового досвіду.

Серед найбільш екологічно перспективних напрямків диверсифікації джерел енергії особливе місце займає освоєння промислового і економічно доцільного використання водню в якості енергоносія. Загальний інтерес до водневої енергетики, а згодом і до переходу до «водневої економіки», спричинений новими технічними можливостями використання необмежених ресурсів цього унікального з рекордною теплотворною спроможністю екологічно чистого енергоносія. Практично в усіх розвинутих країнах реалізуються національні та міжнародні програми, прискорено створюється воднева індустрія, яка розглядається як одним з головних напрямків розвитку світової енергетики. Найбільший інтерес до водневих енергоносіїв, як альтернативі вуглеводним ресурсам, запаси яких вичерпуються, виявляють транспортна і промислова галузі економіки.

Досвід експериментального використання водню в якості енергоносія для транспортних засобів, напрацьований в Україні, внаслідок використання більш доступних і дешевих вуглеводних енергоносіїв з часом було втрачено. На сьогодні прийнята академічна програма наукових досліджень «Фундаментальні проблеми водневої енергетики», паралельно (за власною ініціативою) в окремих галузевих підрозділах напрацьовані новітні прикладні технічні рішення і перспективні проекти в водневій галузі, які потребують впровадження. Відсутність національної науково-технічної програми, матеріально-технічної бази і джерел фінансування, а також підтримки і координації розвитку водневої енергетики з боку держави не дозволили, незважаючи на актуальність і наявний потенціал, організувати в Україні роботи по промисловому використанню водню у якості енергоносія.

Прискоренню організації системних робіт у цій галузі може сприяти участь України у виконанні екологічної інвестиційно-інноваційної «Міжнародної програми розвитку водневої, альтернативної і відновлюваної енергетики», яка запропонована керівником ініціативної групи розробників програми, генеральним директором ТОВ «Мирний водень та енергетика» І.М. Шамардіним, що обговорювалася на засіданні Комітету. Ця Програма пропонує шляхи запобігання потенційній енергетичній нестабільності в умовах подолання глобальної економічної кризи. Її реалізація дозволить залучити якісно нові технологічні напрямки і ефективні джерела нетрадиційних енергоресурсів для вирішення нагальних проблем підвищення рівня енергетичної незалежності та екологічної безпеки країн-учасниць міжнародного проекту.

В основі Програми лежить узагальнений науково-технічний досвід розробок і впроваджень, отриманий в результаті спрямованих міжнародних селекційних досліджень, що створює можливості для широкого застосування міжнародного досвіду використання новітніх науково-технічних досягнень, залучення міжнародних інвестицій і технічної допомоги для реалізації сучасних технологій, пілотних проектів та ноу-хау. В перспективі це призведе до значних змін у паливно-енергетичному балансі і до формування нового міжнародного ринку енергоносіїв, що буде мати значні соціально-економічні наслідки.

Для забезпечення державної підтримки Програма передбачає створення спеціальних національних організаційних структур. Їх завдання забезпечувати супровід та, з урахуванням відповідних національних інтересів, створювати умови для ефективної міжнародної співпраці при реалізації міжнародних проектів в енергетичній та екологічній галузях. Основні положення Програми гармонізовані до світових тенденцій розвитку енергетичного сектору та напрямків формування енергоефективної економіки майбутнього.

Враховуючи актуальність, перспективність, міжгалузевий характер і необхідність забезпечення розвитку цього науково-технічного напрямку, пропонується в рамках Програми розглянути можливість створення в Україні відповідних організаційних структур, в першу чергу Національної Акціонерної компанії «Воднева енергетика України» (НАК «ВЕУ») та «Міжнародного інституту водню, альтернативних і поновлюваних джерел енергії». Їх головне завдання – визначати державні пріоритети інноваційного розвитку, об'єднати розпорошені ресурси та проводити єдину технічну політику в галузі водневої та альтернативної енергетики.

Вони повинні забезпечити:

• узагальнення світового досвіду впровадження нових технологій та технічного оснащення в галузі водневої і альтернативної енергетики та використання нетрадиційних джерел енергії;
• організацію створення і технічного оснащення науково-виробничої бази;
• інвестування і координацію виконання вітчизняних розробок і впровадження їх результатів;
• формування нормативно-правової бази та створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу і інфраструктури;
• ефективне використання фінансово-кредитної сфери і ринкових механізмів для створення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
• управління розвитком і організацію міжнародної науково-технологічної кооперації провідними учасниками проекту;
• здійснення заходів підтримки трансферу технологій, захисту та просуванню вітчизняної продукції на зовнішній ринок;
• організацію взаємодії та інтеграції науки, освіти і виробництва, підготовку фахівців в галузі водневої і альтернативної енергетики тощо.

Участь України в реалізації Програми дозволить скоротити відставання в розвитку водневої та альтернативної енергетики, залучити науково-технічну і фінансову підтримку міжнародного співтовариства по впровадженню вітчизняних закордонних прогресивних технологій.

Результатом впровадження Програми стане підвищення рівня енергетичної, економічної та екологічної безпеки країн, зменшення використання критичного імпорту природного газу та нафтопродуктів за рахунок використання альтернативних джерел енергоресурсів і впровадження енергоефективних та екологічно чистих технологій.

З урахуванням проведеного обговорення пропонується:

1. Відділенню фізико-технічних проблем енергетики Національної Академії Наук України за участі членів Комітету підприємців у сфері енергоефективності при ТПП України розглянути пропозиції про створення «Міжнародної програми розвитку водневої, альтернативної і відновлюваної енергетики» і надати висновок щодо доцільності участі України в її реалізації, і у разі підтримки створити робочу групу фахівців для розробки національної частини цієї Програми.
2. Ініціювати звернення до Уряду щодо визначення в системі органів державного управління організаційної структури для координації робіт з розробки та впровадження «Міжнародної програми розвитку водневої, альтернативної і відновлюваної енергетики».